Вот моя жизнь, как капля во флаконе.
Последняя.
Часов песочных нить.
Я успокоюсь в искреннем поклоне,
Чтобы за все, как есть, благодарить
За тех, кто потревожит колким словом,
За повод, чтоб смириться и простить –
Прочувствовавши заповедь Христову,
Самой прощенье в Боге обрести.
За то, что сила неба мне открылась
В способности оправдывать других.
Надеясь лишь на Пастырскую милость,
Саму себя законно осудить.
Создателю доверить свою душу,
Как серебро, отправленное в печь.
Чтобы, святую волю не нарушив,
Сам корень своеволия извлечь.
Восстать лучом Христова света в мире.
Сквозь терния, надрыв, мольбу и стон
Я верую, благой Спаситель примет
Тот искренний и трепетный поклон.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
